Що таке Астрохата
Все почалося з кримської обсерваторії. Років десять тому Олексій і Юлія, програміст та підприємиця з Харкова, майже випадково потрапили туди на екскурсію. Витратили купу грошей, часу, вистояли чергу до телескопа — і один раз глянули на місяць.
Юлія та Олексій Мозолевські
«Так я зрозумів, що туристам найбільше подобається місяць. Показуєш людям туманність, яку ми бачимо в минулому, мільярди світових років тому, якої може вже навіть не існувати, а вони такі: фу, якась крапочка. А на місяці видно кратери, місяць можна сфоткати», — згадує Олексій. Тоді, в Криму, за фотографію з місяцем туристи навіть побилися — хтось задовго дивився у лінзу, а іншому це не сподобалось.
«Нам тоді просто не дали надивитися на небо», — каже Юля.
Обладнання Олексій вибирав довго. Занурився в усі нюанси потужностей, цілей, цифр і цін. Найдорожчою виявилася техніка для астрофотографії. Такий телескоп коштує до 5 тисяч доларів, додатково треба брати астрокамеру, а це ще може потягнути тисяч на 10. Протягом трьох місяців він знімає якийсь із об’єктів, а потім фотографії можна змонтувати, відфотошопити, додати кольорів — і щось вийде. Астрофотографія дорога й довга. Були ще телескопи для візуального спостереження — це коли людина дивиться в окуляр. Не копійки, звісно, але в кілька разів дешевше, і можна дивитися на небо в реальному часі.
Вид на місяць у телескопі
За кілька місяців від кримської екскурсії тільки і йшлося, як про телескопи, окуляри, коробочки для окуляра, валізки для окуляра, сетапи, чохли, астрофестивалі та конференції.
Крим, каже Олексій, до окупації був меккою астрономії. Там проходили купа заходів для астрономів, з’їзди любителів з усього світу. А потім півострів анексували росіяни й ті, хто приїжджав у Крим, почали їздити в Болгарії.
Протягом року Олексій вивчав карту засвічення України. Найкраща видимість завжди на вершинах гір, але в Карпатах погода надто ризикована. Викотив телескоп — і пішов сніг. Чи дощ. Оптика таку мінливість може не пережити. Олексій виписував усі місця з найменшим світловим забрудненням: Одещина, Обитічна коса, Бердянська коса й ще з десяток точок по Україні. Коли список було сформовано, Юлія з Олексієм відправились з ним на польові дослідження. Приїжджали, розглядали, аналізували — і викреслювали.
Карта зоряного неба в “Астрохаті”
Оленівка теж була в списку, але до цього варіанту ставилися з пересторогою — дорога від Бердянська ледь тримається купи, люди можуть передумати їхати таким шляхом. Але сумніви розвіялись, щойно заїхали в село. Юля побачила закинутий будинок біля дороги, на пагорбі. Перелізла через паркан, порозглядала володіння — і подумала, що треба брати.
«Ми хотіли купити два будинки. Один мав стати чимось на кшталт рецепції. А в іншій ми планували побудувати хостел для гостей, розкладати поруч багаття, спостерігати за небом у телескоп», — каже Юля.
Другий дім обрали за кількасот метрів: навколо степ, відкритий горизонт. Для астроспостережень це була ідеальна локація, бо дерева не затуляють видимість.
Перш ніж обрати місце для “Астрохати”, Олексій та Юлія об’їздили з десяток місць по всій країні
Популярністю нерухомість в Оленівці не користувалась, тож дім купили трохи більш ніж за тисячу доларів. Ціна поїздки в Туреччину чи Єгипет. Ще близько двох віддали за оформлення документів і підключення електрики. Ремонт тривав більше року: треба було з нуля робити туалети, душі, шатро, кухню, капітальний ремонт у старих хатах.
Вечірнє спостереження за галактикою в телескоп
Три туалети
Сусіди до новоспечених односельців поставились із підозрою.
«У мене борода й мікроавтобус з ліхтариками. Тому місцеві подумали, що я циган. А потім вирішили, що ми біженці з Донецька, і привеземо сюди таких же біженців. Все через те, що ми будували одразу три туалети. Логічно — одній родині треба один туалет, а циганській — три», — сміється Олексій.
Протягом року люди були такі налякані, що навіть відмовлявся продавати їм домашнє м’ясо чи молоко, згадує Юля.
Під час останнього перепису населення в Оленівці нарахували 127 жителів
Сільський голова їм тоді сказав: “Має пройти час, люди мають звикнути”. Запропонував провести дітям екскурсію — “щоб вони побачили, що ви не бандити”. Зібрав дітей з усіх навколишніх шкіл, привіз, Олексій прочитав лекцію, розказав про астрономію. Потім, поки ремонт ще тривав, в сараї влаштували кінотеатр. Натягли великий екран, і кликали дивитися фільми — спершу по десять гривень, потім безкоштовно. Запрошення вивішували по селу на дошках оголошень. Але ніхто не прийшов.
«Людям немає коли. Хто працює, хто бухає. Фільми вдома дивляться», — каже Юля.
Скажімо, місцевій фермерці Юля регулярно постачає пляшки для молока, а та їй підкидає щось із домашніх продуктів.
Астрохата мала стати не просто хостелом. Це мав бути оригінальний простір із відповідним дизайном. Придумали поруч із хатою поставити традиційне житло кочівників — тіпі (щось на зразок вігваму). Раніше їх робили з шкіри тварин, потім почали з тканини. Конструкцію встановлюють так, що в ній за бажання можна навіть палити багаття — дим виходитиме крізь дірку в стелі. Тканину купили за 8 тисяч гривень у Чехії, а дерев’яну конструкцію встановлювали разом із місцевими хлопцями, які викликались допомогти. Восьми-метрові балки взяли зі старого корівника. Настелили тут сіна, понакидали крісла-мішки, розвісили гірлянди. Можна спати, але дошкуляють павуки.
Перш ніж запуститися, Юля з Олексієм поїхали на польові дослідження у Францію, Німеччину та Бельгію — подивитися, як приймають гостей в подібних садибах за кордоном, чим частують і як розважають. Про їжу одна француженка сказала: «У тебе сьогодні рибка — годуй рибкою. Є сирок — годуй сирком, є курочка — годуй курочкою. Головне, щоб були вершки».
Своєю фішкою зробили дегустації українських вин під час астроспостережень. Дивишся на галактику, розглядаєш туманності, п’єш вино, грієшся біля багаття, їси місцеві продукти, знову дегустуєш вино, знову розглядаєш галактику.
До багаття час від часу сходяться місцеві діти
«Люди різні. Одним достатньо 5 днів полежати на морі, і приїхати сюди. Інші взагалі моря не люблять, а хочуть щось активне. Насправді головне, щоб місце, в яке людина приїхала, було цікавим. Оленівка якраз дуже цікава. Колись тут була колонія німецьких менонітів, є навіть закинуті старі поховання. Сільголова сказав, що як треба — розчистимо, будемо водити туристів», — каже Юля.
Ще тут лишився старий міст, німецькі будинки. Навпроти Астрохати — кар’єр, степом можна гуляти годинами. Неподалік море, озера — словом, є чим зайнятися.
Село Оленівка
Повноцінну роботу запустили влітку 2019-го: зареєструвалися на букінгу, створили сайт і соцмережі. Найбільше орієнтувалися на Запорізьку й Харківську публіку, але гості приїжджали навіть із Києва.
Полуниця
А ще влаштували дитячий табір. Ідея виникла спонтанно — просто пара їхала сюди на літо, і друзі, задовбані на роботі й обкладені кредитами, попросили забрати своїх дітей. Чотирьох. Після днів у селі біля телескопа ті повернулися в захваті, тож Юлю загітували робити повноцінні літні зміни.
Крім того, виявилося, що в школах скасували курс астрономії. Тож це стало чимось на кшталт астрономічного табору.
«Ми вже відпрацювали дві зміни. Діти були шоковані, що в нас спіралевидна галактика, і ми з третього кільця дивимося на друге. Обговорювали це пів ночі», — каже Олексій.
Вероніка, донька Олексія та Юлії
Відкриттям були не тільки факти з життя галактики. Тут міські діти дізналися, наприклад, що ягоди не ростуть в супермаркеті.
«Якось місцева дівчинка розповіла, що її батьки хочуть вирощувати сортову полуницю для продажу. Наші діти не зовсім зрозуміли, навіщо полуницю вирощувати й комусь продавати, якщо можна з’їсти самим. А я кажу: щоб фрукти з’явилися в супермаркеті, їх має хтось виростити. Вони здивувались. Те, що смородину можна самому нарвати і одразу з’їсти, теж стало відкриттям», — згадує Юлія.
Дати небо
Планів на Астрохату багато. Наступного року добудують басейн, хочуть варити сири, повисаджувати квіти, розробити локальну екскурію.
«Ми хочемо, щоб сюди приїжджали люди з Бердянська, особливо місцеві. Знайомимося з туроператорами в місті, і плануємо перші екскурсії», — каже Олексій.
Відпустка в людей переважно коротка і вони обирають їхати в Туреччину чи Єгипет. А якщо і в Бердянськ, то віддають за номер на узбережжі по 2 тисячі гривень.
«А ми хочемо, щоб люди могли відпочивати дешево, ще й із науковим ухилом. Тричі на тиждень у нас є трансфер до моря, а місце в хостелі коштує 100 гривень. До того ж, тут немає цього курортного хаосу. Думаю, коли люди це зрозуміють, то почнуть до нас їздити», — говорить Олексій.
Олексій готує стіл для сніданку.
Біля Астрохати вже посадили персиковий сад, і, якщо все піде добре, робитимуть астроварення.
І контактний зоопарк з козами, качками й баранчиками.
І, може, ще буде автокемпінг.
І лавандове поле.
Але головний і незмінний план — спостерігати за галактикою в телескоп. В Астрохаті це називається «Дати небо».
Спостерігаючи за небом, Юлія та Олексій можуть просидіти біля телескопа цілу ніч.
Фотографії Анни Ільченко
Альона Вишницька головна редакторка, журналістка
